Як виховати по-справжньому щасливу дитину: секрети гармонійних стосунків, правильного виховання і люблячої атмосфери в родині

Найчастіше в певному віці і чоловіки і жінки хочуть дітей. Але в процесі виховання проблем не уникнути. І чим старше стають діти, тим більше проблем додається. Не дарма є прислів’я: «Маленькі діти – маленькі біди, великі діти – великі біди». Ми думаємо, що чим старше діти, тим проблем буде менше. Але виходить, що наші проблеми тільки ростуть разом з дітьми. Давайте розберемося, чому це відбувається і що з цим можна зробити. Є набір правил побудови відносин з дітьми. Якщо слідувати їм, то і ви, і ваші діти отримаєте більш позитивний досвід у процесі виховання.

Як можна відчувати щастя від самого процесу виховання дітей? Це означає, що діти вас радують. Коли ви з ранку до вечора дивіться на них і думаєте: «Боже, яке щастя! Які вони в мене чудові! Як швидко ростуть. Синові вже п’ятнадцять. Через три роки буде зовсім самостійним. Що я буду робити? Швидше б онуки, адже діти – це чудово!». А що ми спостерігаємо у багатьох людей в реальному житті? Батьки кричать: «Я цілими днями працюю, тебе годую, співаю, а ти, падлюка, цілими днями з комп’ютера не вилізеш, ще й приніс двійку».

І часто, на жаль, буває саме так. У кожного з нас можуть виникнути проблеми з дітьми, які причому більш складні, ніж у відносинах між партнерами. Чому подружжю вирішувати проблеми у відносинах з дітьми складніше, ніж між собою? Все просто. Адже з дітьми необхідно будувати стосунки протягом всього життя, так як розлучення з ними неможливий. Аналогічно цьому, у давні часи не було можливості розлучатися, тому відносини між подружжям будувалися як і з дітьми на постійній основі. Тоді люди не говорили один одному: «Йди, я не хочу жити з тобою». Чоловік і дружина змушені були миритися. Зараз же так не надходять. Якщо не влаштовує чоловік, завжди можна подати на розлучення.

Але ж дитині не скажеш: «Слухай, що я тобі скажу. Ти мене в свої чотирнадцять мене вже дістав. Ти став нестерпним. Я зовсім іншим уявляла тебе в майбутньому». Тому вали звідси. З тобою спілкуватися більше немає ніякого бажання. Пішов геть з нашої родини! ». Потім ще чоловікові говорити: «Нарешті я вигнала цього виродка». Ну а він у відповідь: «Чудово, люба! Я й сам збирався це зробити. Ще коли йому виповнилося дев’ять». Це неможливо, тому ми намагаємося створити взаємини з дітьми і не здаємося. Все це може призвести до численних помилок у вихованні дітей, але ми не повинні опускати руки. І якщо дружину якщо десь помилилися, можна сказати, мовляв були молодими і дурними, то дітям так не відповіси.

Погодьтеся, звучить абсурдно: «Я був дурним батьком, а він був дурним сином. Ми обоє дурні». Взаємини між батьками і дітьми вимагають повної відповідальності з боку батьків. Не вийде прикинутися тупим дитиною. Батьки не можуть розділити відповідальність на дві частини, де одна буде покладено на батька у віці 43 років, а інша на його 10-річного сина. Навіть суворий суддя ніколи не каже: «Хлопчик, ти винен на 50% в тому, що не зміг вибудувати відносини зі своїм батьком». Ні, тільки батьки відповідають на всі 100% на кожному етапі виховання дітей. На жаль, часто ми дотримуємося застарілих стереотипів у вихованні наших дітей, які не працюють з точки зору психології. Вони також не відповідають принципам ведичних наук. Але ми наполегливо продовжуємо протискати ці стереотипи і далі.

Питання виховання і особистий приклад

Ведичне виховання включає в себе принцип ачар на санскриті. Він означає, що діти виховуються через особистий приклад батьків. Саме те, що роблять батьки, діти повторюють, не замислюючись над цим. Виховання не відбувається за рахунок лекцій та нотацій, а тільки живий приклад. Ми всі пам’ятаємо, як в дитинстві батьки довго лаяли за неприбрані ліжку і погані оцінки в школі. Ми слухали їх з огидою і в кращому випадку залишалися байдужими, а в гіршому – робили все навпаки. Але насправді ми просто копіювали поведінку наших батьків на більш глибокому рівні. Дуже сильний приклад для дитини – батько і мати. «Не хочу бути схожим на батьків», але виростаючи дитина за характером та звичками є точною їх копією.

Тому я завжди рекомендую дівчатам під час знайомства звертати увагу на те, які взаємини між батьками залицяльника. Велика ймовірність, що і у ваших стосунках з ним буде так само. Такі ж рекомендації і хлопцям: «Звертайте увагу на майбутню тещу. Надалі, твоя дружина може стати саме такою, як вона». Відмінності між дітьми і батьками завжди будуть присутні, але основа, кістяк сім’ї залишаються приблизно однаковими і переходять у спадок з покоління в покоління. Чи можна щось змінити? Зміна такої ситуації можливо, але досить важко, оскільки складно порушити стереотипи виховання, сформовані в родині. Тому найважливішим правилом для батьків є знання цього факту.

Якщо ви хочете виховувати дітей – починайте з виховання самого себе

Коли ви виховуєте себе, ви тим самим виховуєте дітей. Що стосується дітей, тут краще всього застосовувати принцип: чим менше виховання, тим краще. Краще взагалі не виховувати, ніж користуватись неправильними моделями. Насправді дітей треба любити, а не виховувати. Але не подумайте, що ставитися до дитини, як до рослині, яке просто виросте саме по собі. Потрібно правильно любити і в поняття «любов» вкладати певні знання, створювати турботливу середу, в якій вони зможуть розвиватися.

Якось я розмовляв з однією дамою:

– Дуже люблю свою дитину.

– Я теж люблю свого. Ваша любов у чому виражається?

– Для нього у мене все найкраще. Вибираю кращі гуртки, викладача англійської, секції.

– Скільки вашій дитині років?

– Два з половиною роки.

– А дитині в такому віці все це навіщо?

– Що за питання? Він повинен бути готовий до життя!

Уявляєте, цього нещасного дитини, якого в два з половиною роки так перевантажують? Навіть такі правильні речі можуть бути зовсім не вчасно. Чому так? Та все тому, що ми не знаємо, як правильно. Серія постів на цю тему буде не про виховання дітей, а про те, як потрібно їх правильно любити.

У кого виростають щасливі діти

Бажання, щоб наші діти були щасливими і адекватними, природно виникає у кожного з батьків. Але для того щоб домогтися цього, самим треба бути такими ж. Один з ключових чинників для того, щоб дитина росла щасливою – це щасливі батьки. Якщо ви страждаєте від депресії, постійно горюете або навіть маєте самогубні думки, то важко уявити, що ваша дитина щасливий і живе в ейфорії, насолоджуючись життям. Ні, так не буває. Для нормального виховання дітей обоє батьків повинні бути адекватними. Якщо у дітей немає адекватних батьків, то вони будуть відчувати емоційні і психічні проблеми, замість того, щоб отримувати нормальне виховання.

Навіть якщо обидва батьки живі і здорові і живуть разом, але неадекватні у вихованні, то все одно не буде там все добре. Повноцінні діти виростають тільки у люблячих один одного адекватних батьків. Заперечите, мовляв немає таких батьків? Так і суспільство у нас, можна сказати, придуркуваті, що дівчатка, що хлопчики. Якщо діти бачать, як правильно розподіляються ролі чоловіка і жінки, і виховуються в щасливій сім’ї, то вони виростуть психічно здоровими і спокійними.